[Comment] CYP2D6, CYP2C19, and venlafaxine: from plasma concentration to clinical decision

У дослідженні проаналізовано дані 9067 пацієнтів, які отримували венлафаксин (5443 учасники норвезької когорти терапевтичного лікування препаратів та 3624 учасники британського Біобанку). Авторами ретроспективно досліджено зв'язок між генотипами CYP2D6 і CYP2C19 та тривалістю лікування венлафаксином в двох незалежних когортах, що дозволило визначити предиктивну цінність цих генотипів для стійкості до терапії.

Результати дослідження мають значну практичну цінність для психіатричної практики, оскільки заповнюють суттєву прогалину у фармакогенетичних рекомендаціях щодо венлафаксину, які донині базувалися переважно на фармакокінетичних даних без даних про клінічні результати лікування. Отримані висновки про роль генотипів CYP2D6 і CYP2C19 у прогнозуванні прихильності пацієнтів до терапії венлафаксином можуть сприяти персоналізованому підходу до вибору антидепресивної терапії та покращенню клінічних результатів.