Ефективність схема-терапії
Значний відсоток пацієнтів з межовим (пограничним) розладом особистості може досягти повного одужання при всьому спектрі симптомів. Контрольоване дослідження, опубліковане Американською медичною асоціацією , показує, що новий підхід - схема-терапія - більш ніж вдвічі ефективніший за більш традиційний психодинамічний підхід та орієнтовану на перенесення психотерапію (TFP).
Результати багатьох досліджень свідчать, що схема-терапія призводить до повного одужання приблизно у 50% пацієнтів і до значного поліпшення у двох третин. Успіх терапії сильно залежить від її тривалості та інтенсивності (2 сеанси на тиждень протягом 1-3 років).
За даними Національного інституту психічного здоров’я, пограничний розлад особистості зустрічається приблизно у 2 відсотків загальної популяції – приблизно від 5,8 до 8,7 мільйонів американців, більшість з яких молоді жінки. Пацієнти з цим розладом, як правило, імпульсивні, нестабільні, надзвичайно чутливі до відторгнення, мають регулярні спалахи гніву та живуть щодня з надзвичайною емоційною болем. Вони часто самокалічуються і роблять неодноразові спроби самогубства. Проблеми з ідентичністю, низька стресостійкість і страх покинення також ускладнюють розлад для пацієнтів і тих, хто живе з ними. Багато з BPD або не можуть працювати, або не функціонують на тому рівні, якого можна було б очікувати з огляду на їхні інтелектуальні здібності. Як наслідок, розлад призводить до значних медичних та соціальних витрати, саме на такі випадки припадає більше 20% госпіталізацій до психіатричного стаціонару.
Донедавна психотерапія пропонувала допомогу лише для деяких симптомів пограничного розладу. Найкращі доступні альтернативи, такі як діалектична поведінкова терапія, полегшують значну частину саморуйнівних поведінкових симптомів розладу, але не змогли зменшити багато інших основних симптомів, особливо пов’язаних із глибшими змінами особистості.
Голландські дослідники, д-р Жозефіна Гізен-Блу та д-р Арнольд Арнтц (керівник проекту), порівнювали схемотерапію (також відому як схемо-фокусована терапія або SFT) з психотерапією, яка орієнтованою на перенесення (TFP) у лікуванні пограничного розладу особистості. 86 пацієнтів були набрані з 4 інститутів психічного здоров’я в Нідерландах. Пацієнти в дослідженні отримували два сеанси на тиждень SFT або TFP протягом 3 років. Через три роки повне одужання було досягнуто у 45% пацієнтів у SFT та у 24% тих, хто отримував TFP. Через рік відсоток повного одужання зріс до 52% у SFT та 29% у TFP, при цьому 70% пацієнтів у групі SFT досягли «клінічно значущого та релевантного покращення». Більше того, рівень відсіву (виходу з терапії) становив лише 27% для SFT, порівняно з 50% для TFP.
Пацієнти почали відчувати і функціонувати значно краще після першого року, при цьому покращення відбувалося швидше в групі SFT. У наступні роки спостерігалося постійне покращення. Таким чином, дослідники дійшли висновку, що обидва види лікування мали позитивний ефект, причому схема-терапія була значно більш успішна.
Ефективність схема-терапії для пацієнтів з пограничним розладом особистості підтвердилася емпірично в ході кількох масштабних досліджень індивідуального схема-терапії: Giesen-Bloo et al., (2006); Nadort et al., 2009); одного рандомізованого контрольованого випробування групової схема-терапії і кількох пілотних досліджень (Reiss, Lieb, Arntz, Shaw, & Farrell, 2014; Dickhaut & Arntz, 2014). Схема-терапія продемонструвала ефективність у процесі дослідження схема-терапії розладів "Кластеру С" (Bamelis, Evers, Spinhoven & Arntz, 2014), дослідження посттравматичного стресового розладу (ПТСР) (Cockram, Drummond, & Lee, 2010), дослідження змішаного розладу особистості (Muste, Weertman, & Classen, 2009) і дослідження, що стосуються пацієнтів з розладами особистості, які переслідувались у судовому порядку за через вчинені ними правопорушення (Bernstein et al., 2012). Ефективність схема-терапії, про яку повідомлялося в цих дослідженнях, включає покращення функції та якості життя, а також зменшення інтенсивності ключових симптомів та глобальної важкості психопатології.
Ці результати привели до проведення додаткових досліджень у всьому світі, спрямованих на оцінку її ефективності при лікуванні інших захворювань. Дослідження, що проводяться з метою вивчення поєднання групової та індивідуальної схема-терапії включають пограничний розлад особистості (Wetzelaer et al., 2014), ухильний розлад особистості та соціофобію (Balje et al., 2016), змішані розлади особистості (Simpson, Skewes, van Vreeswijk, & Samson, 2015), комплексну травму (Younan, May, & Farrell, в печати); дослідження індивідуального схема-терапії проводяться щодо пацієнтів з депресією (Renner, Arntz, Peeters, Lobbestael, & Huibers, 2016; Malogiannis et al., 2014), пацієнтів з геріатричними проблемами (Videler, Rossi, Schoevaars, van der Feltz-Comelis & van Alphen , 2014), і пацієнтів з диссоціативним розладом ідентичності (Shaw, Farrell, Rijkeboer, Huntjens, & Arntz, 2015).
Джерело:
Фаррел Д.А., Шоу И.А. Практика схема-терапии. Взгляд изнутри - 2020
Ефективність схема-терапії
Значний відсоток пацієнтів з межовим (пограничним) розладом особистості може досягти повного одужання при всьому спектрі симптомів. Контрольоване дослідження, опубліковане Американською медичною асоціацією , показує, що новий підхід - схема-терапія - більш ніж вдвічі ефективніший за більш традиційний психодинамічний підхід та орієнтовану на перенесення психотерапію (TFP).
Результати багатьох досліджень свідчать, що схема-терапія призводить до повного одужання приблизно у 50% пацієнтів і до значного поліпшення у двох третин. Успіх терапії сильно залежить від її тривалості та інтенсивності (2 сеанси на тиждень протягом 1-3 років).
За даними Національного інституту психічного здоров’я, пограничний розлад особистості зустрічається приблизно у 2 відсотків загальної популяції – приблизно від 5,8 до 8,7 мільйонів американців, більшість з яких молоді жінки. Пацієнти з цим розладом, як правило, імпульсивні, нестабільні, надзвичайно чутливі до відторгнення, мають регулярні спалахи гніву та живуть щодня з надзвичайною емоційною болем. Вони часто самокалічуються і роблять неодноразові спроби самогубства. Проблеми з ідентичністю, низька стресостійкість і страх покинення також ускладнюють розлад для пацієнтів і тих, хто живе з ними. Багато з BPD або не можуть працювати, або не функціонують на тому рівні, якого можна було б очікувати з огляду на їхні інтелектуальні здібності. Як наслідок, розлад призводить до значних медичних та соціальних витрати, саме на такі випадки припадає більше 20% госпіталізацій до психіатричного стаціонару.
Донедавна психотерапія пропонувала допомогу лише для деяких симптомів пограничного розладу. Найкращі доступні альтернативи, такі як діалектична поведінкова терапія, полегшують значну частину саморуйнівних поведінкових симптомів розладу, але не змогли зменшити багато інших основних симптомів, особливо пов’язаних із глибшими змінами особистості.
Голландські дослідники, д-р Жозефіна Гізен-Блу та д-р Арнольд Арнтц (керівник проекту), порівнювали схемотерапію (також відому як схемо-фокусована терапія або SFT) з психотерапією, яка орієнтованою на перенесення (TFP) у лікуванні пограничного розладу особистості. 86 пацієнтів були набрані з 4 інститутів психічного здоров’я в Нідерландах. Пацієнти в дослідженні отримували два сеанси на тиждень SFT або TFP протягом 3 років. Через три роки повне одужання було досягнуто у 45% пацієнтів у SFT та у 24% тих, хто отримував TFP. Через рік відсоток повного одужання зріс до 52% у SFT та 29% у TFP, при цьому 70% пацієнтів у групі SFT досягли «клінічно значущого та релевантного покращення». Більше того, рівень відсіву (виходу з терапії) становив лише 27% для SFT, порівняно з 50% для TFP.
Пацієнти почали відчувати і функціонувати значно краще після першого року, при цьому покращення відбувалося швидше в групі SFT. У наступні роки спостерігалося постійне покращення. Таким чином, дослідники дійшли висновку, що обидва види лікування мали позитивний ефект, причому схема-терапія була значно більш успішна.
Ефективність схема-терапії для пацієнтів з пограничним розладом особистості підтвердилася емпірично в ході кількох масштабних досліджень індивідуального схема-терапії: Giesen-Bloo et al., (2006); Nadort et al., 2009); одного рандомізованого контрольованого випробування групової схема-терапії і кількох пілотних досліджень (Reiss, Lieb, Arntz, Shaw, & Farrell, 2014; Dickhaut & Arntz, 2014). Схема-терапія продемонструвала ефективність у процесі дослідження схема-терапії розладів "Кластеру С" (Bamelis, Evers, Spinhoven & Arntz, 2014), дослідження посттравматичного стресового розладу (ПТСР) (Cockram, Drummond, & Lee, 2010), дослідження змішаного розладу особистості (Muste, Weertman, & Classen, 2009) і дослідження, що стосуються пацієнтів з розладами особистості, які переслідувались у судовому порядку за через вчинені ними правопорушення (Bernstein et al., 2012). Ефективність схема-терапії, про яку повідомлялося в цих дослідженнях, включає покращення функції та якості життя, а також зменшення інтенсивності ключових симптомів та глобальної важкості психопатології.
Ці результати привели до проведення додаткових досліджень у всьому світі, спрямованих на оцінку її ефективності при лікуванні інших захворювань. Дослідження, що проводяться з метою вивчення поєднання групової та індивідуальної схема-терапії включають пограничний розлад особистості (Wetzelaer et al., 2014), ухильний розлад особистості та соціофобію (Balje et al., 2016), змішані розлади особистості (Simpson, Skewes, van Vreeswijk, & Samson, 2015), комплексну травму (Younan, May, & Farrell, в печати); дослідження індивідуального схема-терапії проводяться щодо пацієнтів з депресією (Renner, Arntz, Peeters, Lobbestael, & Huibers, 2016; Malogiannis et al., 2014), пацієнтів з геріатричними проблемами (Videler, Rossi, Schoevaars, van der Feltz-Comelis & van Alphen , 2014), і пацієнтів з диссоціативним розладом ідентичності (Shaw, Farrell, Rijkeboer, Huntjens, & Arntz, 2015).
Джерело:
Фаррел Д.А., Шоу И.А. Практика схема-терапии. Взгляд изнутри - 2020