Ефективність тренінгу реципроктної імітації
Діти з аутизмом свідчать про значні труднощі з наслідуванням, включаючи імітацію дій з предметами, жестикуляцію та імітацію голосу. Деякі дослідники припускають, що наслідування може бути основним дефіцитом аутизму, і що цей дефіцит має глибокий вплив на навчання та розвиток, включаючи розвиток навичок соціального спілкування (Ingersoll & Schreibman, 2006). Ingersoll (2012) пояснює, що «хоча ще належить встановити, чи є дефіцит наслідування причиною чи наслідком соціального порушення при аутизмі, низка досліджень виявила значний зв’язок між наслідуванням та іншими видами соціальної поведінки у дітей з аутизмом» ( стор. 1768). Наприклад, (Ingersoll, 2006 & 2008):
Зв'язки між наслідуванням та іншими видами соціальної поведінки
- Навички жестової та моторної імітації передбачають мовні результати
- Навички жестової імітації передбачають використання комунікативних жестів
- Навички предметного наслідування співвідносяться з розвитком ігрових навичок
- Діти з аутизмом демонструють менше наслідування дій інших дітей, ніж діти, які зазвичай розвиваються. Це впливає на їх гру з однолітками , яка сильно залежить від взаємного наслідування з іграшками.
- Наслідування предмета передує розвитку спільної уваги (ця закономірність зворотна тому, що відбувається в типовому розвитку)
- З ініціюванням спільної уваги співвідносяться предметне й усне наслідування
Крім того, було показано, що покращення навичок спільної уваги призводить до покращення імітації об’єктів (Whalen, Schreibman, & Ingersoll, 2006). Таким чином, може існувати взаємний зв’язок між спільною увагою та навичками імітації при аутизмі, завдяки чому покращення в одній області можуть підтримувати покращення в іншій. Інгерсолл (2008) припускає, що відносини можуть існувати, оскільки імітація об’єкта, і поведінка спільної уваги передбачають тріадичну взаємодію (між дитиною, вихователем та об’єктом).
Інгерсолл та її колеги провели кілька досліджень, що оцінюють ефективність RIT, в яких RIT проводили під час 1-годинних сеансів, два або три рази на тиждень протягом 10 тижнів.
Ці дослідження показують, що RIT:
- посилює імітацію об’єкта (Ingersoll & Schreibman, 2006). Покращення зберігалися протягом 1 місяця спостереження. Крім того, діти посилили використання наслідувальної мови, спільної уваги та удаваної гри.
- посилюється імітація жестів (Ingersoll, Lewis, & Kroman, 2007). Підвищення показників зберігалося протягом 1 місяця спостереження та поширювалось для нових умов. Крім того, деякі діти також продемонстрували покращення спонтанного використання жестів.
- посилює імітацію предметів або жестів, коли їх здійснюють батьки (Ingersoll & Gergans, 2007)
- покращує викликану та спонтанну імітацію (Ingersoll, 2010)
- покращує спільну увагу та соціально-емоційне функціонування (Ingersoll, 2012).
Соціально-емоційне функціонування оцінювали за "Шкалою розвитку дитини" за Бейлі (Bayley 2005), яка розглядає саморегуляцію, інтерес до світу, спілкування з іншими, залучення інших, встановлення стосунків та цілеспрямоване використання емоцій. Однак аналіз взаємодій не показав, чи були ці досягнення пов’язані з покращенням наслідування дітей. Інгерсолл висловив гіпотезу, що поліпшення можуть бути пов’язані з впливом втручання на іншу поведінку.
Джерело:
Ефективність тренінгу реципроктної імітації
Діти з аутизмом свідчать про значні труднощі з наслідуванням, включаючи імітацію дій з предметами, жестикуляцію та імітацію голосу. Деякі дослідники припускають, що наслідування може бути основним дефіцитом аутизму, і що цей дефіцит має глибокий вплив на навчання та розвиток, включаючи розвиток навичок соціального спілкування (Ingersoll & Schreibman, 2006). Ingersoll (2012) пояснює, що «хоча ще належить встановити, чи є дефіцит наслідування причиною чи наслідком соціального порушення при аутизмі, низка досліджень виявила значний зв’язок між наслідуванням та іншими видами соціальної поведінки у дітей з аутизмом» ( стор. 1768). Наприклад, (Ingersoll, 2006 & 2008):
Зв'язки між наслідуванням та іншими видами соціальної поведінки
- Навички жестової та моторної імітації передбачають мовні результати
- Навички жестової імітації передбачають використання комунікативних жестів
- Навички предметного наслідування співвідносяться з розвитком ігрових навичок
- Діти з аутизмом демонструють менше наслідування дій інших дітей, ніж діти, які зазвичай розвиваються. Це впливає на їх гру з однолітками , яка сильно залежить від взаємного наслідування з іграшками.
- Наслідування предмета передує розвитку спільної уваги (ця закономірність зворотна тому, що відбувається в типовому розвитку)
- З ініціюванням спільної уваги співвідносяться предметне й усне наслідування
Крім того, було показано, що покращення навичок спільної уваги призводить до покращення імітації об’єктів (Whalen, Schreibman, & Ingersoll, 2006). Таким чином, може існувати взаємний зв’язок між спільною увагою та навичками імітації при аутизмі, завдяки чому покращення в одній області можуть підтримувати покращення в іншій. Інгерсолл (2008) припускає, що відносини можуть існувати, оскільки імітація об’єкта, і поведінка спільної уваги передбачають тріадичну взаємодію (між дитиною, вихователем та об’єктом).
Інгерсолл та її колеги провели кілька досліджень, що оцінюють ефективність RIT, в яких RIT проводили під час 1-годинних сеансів, два або три рази на тиждень протягом 10 тижнів.
Ці дослідження показують, що RIT:
- посилює імітацію об’єкта (Ingersoll & Schreibman, 2006). Покращення зберігалися протягом 1 місяця спостереження. Крім того, діти посилили використання наслідувальної мови, спільної уваги та удаваної гри.
- посилюється імітація жестів (Ingersoll, Lewis, & Kroman, 2007). Підвищення показників зберігалося протягом 1 місяця спостереження та поширювалось для нових умов. Крім того, деякі діти також продемонстрували покращення спонтанного використання жестів.
- посилює імітацію предметів або жестів, коли їх здійснюють батьки (Ingersoll & Gergans, 2007)
- покращує викликану та спонтанну імітацію (Ingersoll, 2010)
- покращує спільну увагу та соціально-емоційне функціонування (Ingersoll, 2012).
Соціально-емоційне функціонування оцінювали за "Шкалою розвитку дитини" за Бейлі (Bayley 2005), яка розглядає саморегуляцію, інтерес до світу, спілкування з іншими, залучення інших, встановлення стосунків та цілеспрямоване використання емоцій. Однак аналіз взаємодій не показав, чи були ці досягнення пов’язані з покращенням наслідування дітей. Інгерсолл висловив гіпотезу, що поліпшення можуть бути пов’язані з впливом втручання на іншу поведінку.
Джерело: