Ефективність тренінгу реципроктної імітації
Тренінг реципроктної імітації (RIT) — це природнє поведінкове втручання, яке було розроблено, щоб навчити дітей з аутизмом соціального використання наслідування (Ingersoll, 2008). Ідея RIT полягає в тому, щоб навчити наслідування в соціальних взаємодіях з дорослими. У RIT використовується кілька стратегій, у тому числі (Ingersoll, 2008):
Природні стратегії, які використовуються під час RIT
- Умовне наслідування – дорослий починає з наслідування дій дитини, жестів та/або звуків під час гри, використовуючи повторювані набори іграшок (тобто дорослий має власну версію дитячої іграшки). Ця стратегія покращує чутливість дитини та допомагає дитині сприймати дорослих.
- Лінгвістичне відображення – дорослий описує те, що робить дитина, використовуючи просту мову, наслідуючи дитину
- Моделювання – коли дитина помітила, що дорослий йому наслідує, дорослий демонструє знайому дію з дитячим об’єктом (дія, яку дитина здійснила раніше). Моделюючи дії, які безпосередньо пов’язані з поточною грою дитини, підвищується природна мотивація дитини до наслідування дії. Коли дитина може наслідувати знайомі дії, дорослий моделює нові дії, пов’язані з об’єктом інтересу дитини. Дорослий моделює різноманітні цікаві дії, щоб дитина була зацікавлена та мотивована, а також сприяти узагальненню.
- Соціальна похвала та випадкове наслідування – ці соціальні підкріплення використовуються кожного разу, коли дитина намагається наслідувати, навіть якщо це не зовсім точно зроблено дитиною. Спроба важливіша, ніж точність імітації.
- Підказка – якщо дитина не наслідує моделі дорослого, дорослий моделює дію і використовує словесний маркер, який її описує (наприклад, «vroom» або «автомобілі їде швидко!»). Дорослий не використовує певні команди, як-от «Зроби це» або «Натисни кнопку». Натомість вербальна поведінка дорослого привертає увагу до дії. Якщо дитина не імітує після трьох повторів дорослого, дорослий використовує фізичні підказки (рука-на-руку), щоб допомогти дитині наслідувати.
- Об’єктна імітація є цілеспрямованою перед іншими формами наслідування, оскільки вона легша для дітей з аутизмом і має більшу внутрішню мотивацію (Ingersoll, 2008). Було припущено, що імітація об’єкта легша, оскільки діапазон можливого руху обмежений об’єктом (Ingersoll & Meyer, 2011).
Джерело: